У мене є сусідка Оксана. З вигляду наче приємна та доглянута жіночка. От тільки вона майже не посміхається, завжди якась вона зacмучена чи просто надто зapoзуміла. Принаймні, так я думала до останнього часу.
Якось ми розговорилися по дорозі додому з магазину і відтоді почали дружити. Ми з чоловіком переїхали у цей будинок зовсім нещодавно, то ж про інших мешканців не знали взагалі нічого.
Та і не дуже нам хотілося знати якісь не гарні подробиці. Живемо в одному будинку та й досить з нас інформації. А от Оксана мене якось одразу причарувала. Було у ній щось таке, що не давало мені спокою до того часу, доки я це не дізнаюся. Жіноча цікава натура, що тут поробиш.
Так ось, Оксана завжди ходила одягнута у діловому стилі і із серйозним виразом обличчя. Вона працювала адвокатом, тому такий зовнішній вигляд був якраз для неї.
Після того, як ми почали дружити, ми часто збиралися на кухні одна у одної і бесідували.
Так було і останнього разу, коли мій чоловік поїхав у відрядження. Мені було сумно, тому я спекла торт і купила пляшку вина. А далі, як ви здогадалися – запросила нову подружку в гості.
Ми розговорилися. Виявилося, що Оксані тридцять чотири роки, і вона ще не була заміжньою і дітей у неї нема. У цьому вона винить своїх батьків і освіту.
З дитинства батьки їй не дозволяли заводити стосунки доки вона не вивчиться і не влаштується на роботу. А окрім того, у дитячій голові батьки побудували образ чоловіка, який мав бути у їхньої доньки. Це мав бути дорослий і стабільний чоловік, з власним житлом, автомобілем і бізнесом.
Як то кажуть, «all inclusive». От Оксана і шукала такого. На п’ятому курсі вона почала зустрічатися з Олексієм, але він був бідним студентом. Тому Оксанині батьки його швидко відсіяли.
Далі батьків не стало, вони загинули в автокатастрофі. Дівчина залишилася зовсім одна. Кілька років сумувала, а потім знайшла хорошу партію.
Степан був таким чоловіком, про якого мріяли батьки Оксани. От тільки він не хотів одружуватися. Лише більше шести років крутив голову дівчині.
Ще через рік у неї були нові стосунки. Тільки у Віктора не було ні авто, ні квартири. Лише бізнес. Купувати їх він не планував. А гордість Оксани і вчення батьків – не дозволили, щоб він жив у її квартирі.
Інших кандидатів дівчина відсіювала за цим же принципом. Не могла жінка, яка є успішним адвокатом зустрічатися із трактористом, чи звичайним водієм таксі.
Оксана дуже самотня. Мені її навіть шкода. Вона вже не молода, якщо зараз не народить – то далі вже пізно буде.
Вона ж у цьому звинувачує лише своїх батьків, які вбили їй в голову оці критерії до чоловіків і свою юридичну освіту, яка їй заважає тому, що вона всюди вбачає якісь критичні для себе моменти.
Кілька разів вона намагалася закрити очі і просто жити так само, як і інші люди. Але в неї так не виходить. Вона вже й сама розуміє, що перебуває у критичному віці. Адже ще рік-два і дітей їй не бачити ніколи.
Саме тому важливо не вбивати своїм дітям в голову надто кардинальних вимог до майбутніх чоловіків чи жінок. Дитяча психіка надто вразлива і таким чином батьки можуть зіпсувати життя своїм дітям, навіть не усвідомлюючи цього.
