Правду про своїх сусідів я дізналася зовсім недавно. І краще б не знала, а то тепер не знаю, як мені ставитися до Андрія, а як до його дружини Ольги.
Ми придбали двокімнатну квартиру у досить новому будинку. Нашими сусідами на сходовій клітці була сімейна пара із трьома дітьми. Двоє дівчаток старшенькі і зовсім маленький синок.
Нам дуже вони імпонували, і ми з ними навіть почали дружити і ходити один до одного в гості. Та й наш син мав з ким бавитися.
Так ось, одного разу, під час таких посиденьок наші чоловіки вийшли на балкон покурити і порозмовляти на чоловічі теми. Коли ввечері чоловік мені розповів те, чим з ним поділився Андрій, я була шокована і навіть кілька хвилин не могла і слова промовити.
Виявилося, що дівчатка їхні спільні діти, а от хлопчик Андрію не рідний. Хоча він його любить як свого. Принаймні, я ніколи нічого такого не помічала, лише ласку і любов.
Коли вони жили в іншому місті Ольга якраз вийшла з декрету на роботу, а Андрій їздив на вантажівці. Він був далекобійником.
Бувало, що його рейси тривали по кілька тижнів. Весь цей час Ольга справлялася сама.
І ні, вона йому не зраджувала, як ви вже могли собі подумати.
Одного вечора її затримали на роботі. І їй нічого не залишалося, як йти додому пішки через погано освічений парк. Там на Олю напали два молодики, сильно побили і 3ґвaлтyвaли її. В результаті вона завагітніла.
Хотіла зробити аборт, але чоловік сказав їй не робити цього. Андрій сподівався, що можливо ця дитина від нього. Адже вони чоловік і жінка. А лікарі точний термін не могли поставити.
Жінці було дуже важко жити в тому місті і ходити тими ж вулицями. Тому вони нічого не сказали і переїхали до нашого міста. Оля народила здорового хлопчика. Так вони стали багатодітними батьками.
Андрій жодного разу не сказав дружині нічого поганого і ніколи не робив різниці між дітьми. Але чи син від нього, він не знав і до сьогодні і вважав, що він від тих покидьків. А витрачати таку велику суму на аналіз теж не хотів. Адже це нічого не змінить. Він не відмовиться від дружини і від дітей.
Я якраз працювала у лабораторії, і ми вирішили з чоловіком таємно зробити для них це дослідження. Адже глибоко в душі Андрій таки страждав.
Тим більше у нього скоро день народження. Це ж який би був для нього подарунок, якби він дізнався, що син йому справді рідний по крові. А якщо буде негативний результат – ми їм не скажемо.
Ви як вважаєте, чи правильно ми вчиняємо?
