Мені двадцять чотири роки, і я ще не заміжня. Лише постійно мріяла про розумного та багатого кавалера. Але зараз мова піде далеко не про це. Два тижні тому моя бабуся прихв0ріла, і її забрали до лікарні.
У бабусі піднявся тиск і не вдавалося його збити жодними таблетками, тож потрібно було деякий час побути під наглядом лікарів. У палаті їх було двоє. Інша жіночка була старша за мою бабусю, років так на десять.
Так ось, коли я приходила під час обідньої перерви до бабусі – то на вході зустріла старого дідуся, який ледве робив кроки і в руках мав таку ж давню авоську. Пізніше виявилося, що він прямував до бабусиної сусідки по палаті.

Знаєте, саме ці двоє пенсіонерів показали мені, що ж таке справжнє кохання. Дідусь, якому на вигляд було під дев’яносто років, щодня приходив до своєї дружини. Із авоськи він діставав свіжо приготований і ще теплий бульйон на курячій лапці.
Коли його дружина пообідала, дідусь виймав запечене яблуко на десерт, із тумбочки брав ложку і починав годувати свою стареньку тим яблучком.
Коли я вперше це побачила – у мене покотилися сльози. Саме в той момент до мене прийшло усвідомлення, що краса і гроші не мають ні найменшого значення. В коханні основне – це турбота, відданість і повага.