Послав нам Бог невісточку, подумали ми з чоловіком, коли сиділи за порожнім столом.
У нас двоє дітей – старший син і молодша дочка. Ми обом їм дали освіту і влаштували на роботу. Далі все, як у всіх – відгуляли весілля, хрестини і інші свята.
Здавалося б, ну що нам з чоловіком ще потрібно для щастя. Адже це чудовий час і обставини, щоб насолоджуватися родиною, пенсією і внуками.
На свята ми збираємося всі в когось одного в гостях. Узимку частіше ходимо до дочки, бо їй ми віддали велику квартиру, а от влітку – гостюємо у сина. Для сина ми побудували будинок, а потім для внуків придбали і басейн.
Самі ж живемо у маленькій двокімнатній квартирі, хоча нам більше і не потрібно.
На день Незалежності син зателефонував і запросив нас усіх в гості. Ми погодилися. Традиційно ми смажимо шашлики і запікаємо картоплю. То ж особливо нічого такого і не готуємо.
Коли ми приїхали – з порогу невістка запитала нас, чи ми купили м’ясо. Ми відповіли, що ні, адже завжди цим питанням займається син. Те ж саме чекало і на нашу дочку.
Далі ми сиділи за порожнім столом і мовчки переглядалися. Тоді увійшла невістка з онуком на руках і поставила перед собою тарілку із картоплею та відбивною. Зиркнула на нас всіх і сказала:
– А ви свої харчі, що не взяли? Чи ви думали, що постійно будете їсти шашлики за наші гроші? Хочете шашликів – купуйте і приносьте з собою або давайте гроші.
Ну це і лицемірство. Ми їм будинок побудували, все в ньому облаштували. Постійно допомагаємо грошима, а вона он яка мудра зробилася.
