Степан поїхав з рідної домівки ще молодим хлопцем. Армія, інститут, одруження. Якось все не мав час до села приїхати. Далі у нього народився первісток, друга дитина. Розвивався успішний бізнес. Часу обмаль, адже потрібно все тримати на контролі.
Степан з дружиною ледь знаходили час для відпочинку, а щоб поїхати батьків навідати – часу не було взагалі.
Так батьки Степана і постаріли, а батько – так зовсім не дочекався побачити рідного сина.
Дружина була проти, щоб чоловік матеріально допомагав батькам, то ж він ними і взагалі не цікавився. За виключенням короткого дзвінка раз на рік на день народження, і то тоді, коли пригадає.
Пізніше у нього з’явився красивий і хитрий помічник. Права рука Степана. Так той хлопець зумів окрутити бідолагу, що Степан залишився і без дружини, і без бізнесу. Одного дня його просто виставили на вулицю.
Заощаджень у нього також не було, адже все було на спільних рахунках з дружиною, які спорожніли за кілька днів до розлучення.
Степан поїхав до рідного дому. Знайшов час. Він був здивований, що старенька бабуся, яка ледве ногами перебирала – його мама.
А що батька вже як сім років нема – Степан і забув.
Мама нічого не сказала. Запросила сина увійти додому. Нагодувала і тоді промовила:
– Викроїв час, ще живою мене застав.
Мати присіла на ослінчик крісла і померла.
А Степан нарешті усвідомив всі свої помилки, та було вже геть пізно.
