Знаєте, як мій чоловік за мною залицяється? Навіть дверцята в машину відчиняє. Зараз розкажу вам один секрет.
Мені всі навкруги заздрять, адже мій чоловік дуже галантний. Їхні чоловіки не приділяють їм стільки уваги, скільки мій. Хитрість тут проста.
Так, я на сьомому місяці вагітності, але це немає тут жодного значення. Лише якщо зовсім маленьке. Річ в тому, що по магазинах ми з чоловіком завжди ходимо разом. Він боїться мене саму кудись відпускати.
І на це у нього є дві причини: перша – це те, що термін вагітності у мене вже досить великий, а друга – це те, що я скуповую багато непотрібного. То ж він таким чином тримає все під контролем.
Останнім часом я підсіла на морозиво. Я його їм постійно і всюди. Коли ми разом ходимо за покупками – я можу з’їсти одразу чотири штуки морозива. І ні, я не лопаю.
Але я доволі незграбно ним ласую. Морозиво швидко топиться і тече по моїх руках. Я намагаюся його швидше їсти, але в мене нічого не виходить.
Тоді в результаті я ціла в ньому. Обличчя, руки і одяг. Вся липка. Навіть вологі серветки не допомагають.
Саме тому і мій чоловік відчиняє мені двері, коли ми повертаємося до автомобіля. Чоловік любить, щоб його машина була чистою. А тут я така бруднуля. Після мене ручки липкі.
Коли чоловік миє авто – то нервується. А всі подруги вважають, що це він у мене такий галантний. Наївні.
Мені лиш цікаво, чи ця звичка у мого чоловіка залишиться і після того, як я перестану так ласувати морозивом. Сумніваюся.
Одного разу поблизу не було магазинів із морозивом. А з нами була наша знайома, яка напросилася за компанію. Та й пакети з продуктами не в руках тягнути. То ж ми і взяли її з собою на ринок.
Ну я ж не могла, як то кажуть: «Впасти обличчям в болото». То ж я знаєте, що утнула? Мені самій за себе соромно!
На виході із ринку у нас стоїть маленька крамничка із рибними продуктами. Я попросила чоловіка зайти туди. Там я, наче щось в мене вселилося – запихнула руки в пакет із оселедцем, який ми придбали, щоб попробувати чи риба свіжа.
Бачили б ви очі чоловіка, коли я цілу тушку взяла в долоні. Це було дуже смішно. Відмити руки, звичайно не було де.
То ж чоловік мені знову відчинив двері, як уважний кавалер. Мені було приємно і смішно, а нашій компаньйонці – завидки.