Мій брат зустрічався із дівчиною досить довго, але не вважав ці стосунки серйозними, оскільки його дівчина сама йому постійно торочила, що як знайде когось кращого – покине його.
Однак, їхні плани не зійшлися із небесними, і Наталя завагітніла. Зіграли весілля, на ньому наполягав мій брат. А от Наталя до останнього відмовлялася і не хотіла узаконювати стосунки.
Дивна. І батьки у неї такі ж. Запропонували молодим просто жити разом і не розписуватися, а про шлюб і взагалі нічого не хотіли чути. Однак і розпис, і шлюб у церкві таки відбулися.
Жили мій брат і його дружина одразу окремо. Винайняли собі окрему квартиру. От тільки біда, що в тому самому будинку, де й батьки Наталі. Ті постійно приходили до них в гості. Брату було на це все одно. Він цілими днями на роботі.
Сварки і суперечності у них почалися тоді, коли брат повертався додому, а його дружина за цілий день нічого їсти не приготувала.
Так було з дня в день. Хоча брат постійно привозив повні пакунки продуктів. Наталі залишалося лише щось з них приготувати.
Спочатку він її шкодував, бо вона вагітна. Далі народилася дочка, і він вважав, що з дитиною на кухню часу нема. Терпів бідолашний.
Коли дочка підросла і вже самостійно ходила – її мама записалася на якісь психологічні курси типу «тетахілінгу». Їй там добре промили мізки. Вона зібрала речі, всі заощадження брата, дитину і перебралася до своїх батьків. Далі подала на розлучення. Гуляти їй захотілося, а не сімейною бути.
Брат мій дуже страждав, адже любив донечку. Дитина також була нещасно. Горе-мати за нею зовсім не доглядала. Дід і баба чхати на онуку хотіли. Бідолашне дитя ходило голодним і брудним постійно.
А її мама лише з мого брата тягне гроші. Працювати сама не хоче. Лише прибирається гарно для кавалерів, а платить за це мій брат.
Дитину нам віддати не хоче. А від нас до мами мала повертається зі слізьми. Ми її гарно одягаємо у новий одяг, купаємо, зачісуємо і віддаємо в кінці дня тій мамі. Розваги маленька також лише з нами бачить.
Не знаю, як нам бути в цій ситуації. Ви що порадите?
