Свою свекруху я зрозуміла лише зараз, коли мені виповнилося п’ятдесят, і мій старший син вирішив жити дорослим життям. До того, всі ці роки я таїла велику образу на маму мого чоловіка.
Можливо, і даремно, а, можливо, і заслужено.
Мені тоді було дев’ятнадцять років, і я навчалася на третьому курсі педагогічного університету. Просте дівчисько із села, яке приїхало підкорювати столицю. Жила я у гуртожитку. Нікуди із дівчатами не ходила гуляти. Все вчилася, щоб отримувати кращі знання і червоний диплом.
Для моїх батьків, які працювали у селі, вища освіта була чимось захмарним. Вони закінчили по дев’ять класів і працювали на полях, потім на фермі. А червоний диплом – це була мрія моєї мами, щоб потім всім в селі хвалитися, яка у неї розумна дочка, що інститут у столиці осилила закінчити з відзнакою.
Тож я з усіх сил старалася і вчилася. Та й ходити кудись гуляти мені не було на що. Батьки пересилали мені гроші, але не насмілювалася їх витрачати на дурниці.
Якось ми із подругою вирішили у неділю піти погуляти у парк. Там ми годували качок у озері хлібом і познайомилися з хлопцями. Так у мене закрутилися стосунки із Толею.
Толя був простим і красивим хлопцем. Він і розумним був. У нього був єдиний мінус – він був сином професорки.
Коли наші стосунки досягли своєї вершини, Толя сказав, що хоче щоб ми одружилися. Ми прийшли на знайомство із його мамою.
Це була дуже красива жінка, з першого погляду було зрозуміло, що вона академік. Вона глянула на нас і запитала, як ми збираємося одружитися і жити далі. Чи поїдемо до моїх батьків у село, щоб працювати на фермі. Чи подамося разом на заробітки. І основне – де ми будемо жити.
Толя думав, що ми будемо жити із його мамою. Адже він єдиний син і у них велика трикімнатна квартира у центрі. Але його мама це не одобрила. Вона прямим текстом сказала, що я не житиму у їхньому домі.
Я заплакала і вибігла надвір. Я бігла і не оглядалася. А Толя і не виглянув з вікна за мною. А ввечері він прийшов до мого гуртожитка і сказав, що ми щось придумаємо. Зранку наступного дня ми подали заяву і за місяць вже розписалися.
Ми знімали квартиру. Толя знайшов собі кілька робіт не за професією. Далі я отримала того свого червоного диплома і також пішла на роботу. А через сім років ми вже заробили на однокімнатну квартиру на краю міста і чекали на сина.
За кілька років наші стосунки з свекрухою налагодилися, але я все одно мала на неї образу.
Зараз мій старший син прийшов додому з такою ж дівчиною, як я колись, і оголосив, що хоче жити разом з Юлею.
Я була шокована. Так, мені було шкода дівчини, але в той же час я вперше зрозуміла свою свекруху.
Я сказала сину, що я тільки за. Хай живуть разом, тільки не в нас вдома. Хай знімають квартиру, як ми колись з їхнім татом і всього досягають самі. Адже найлегше прийти на все готове і командувати в чужому домі.
Син образився, Юля теж була не вдоволена. Тоді я сказала, що можу допомогти їм зібрати синові речі, щоб вони не затягували, а одразу ж жили разом. Бачили б ви ці шоковані очі.
Та мій син був таким же як його батько. Він сказав, щоб я зібрала речі, що вони щось придумають. Тоді я запросила сина на приватну розмову. Я йому сказала, що нас і так багато живе в домі, а він може поговорити з бабусею і жити з Юлею в неї.
До того ж і за старенькою жінкою буде кому приглянути. Сумніваюся, що свекруха зможе відмовити улюбленому внуку.
