“Несправжні” онуки моєї свекрухи

Вийшла заміж я вкрай рано, ще вісімнадцяти не було. Свекруха і свекор прийняли мене з теплом і радістю. Мама Кирила була мудрою та доброю жінкою, ніколи не дорікала мені. Якщо я робила якісь помилки, то свекруха старалася пояснили мені акуратно, що я роблю не так, аби не образити мене. Незважаючи на те, що у Марії Степанівни є рідна дочка, вона до мене ставилася не гірше, а моментами здавалося, що вона лагідніша до мене.  

Через деякий час у нас з Кирилом народилася дитина, а через три роки ще одна. Батьки чоловіка душі не чули у внуках. Завжди тішилися, коли ми навідувалися у гості. Нашим сину і дочці купувати найкращі  подарунками, та й нам завжди копійку підкидали.Внуки дуже любили бабусю і дідуся.  

Оксана, рідна донька Марії Степанівни, вже була у тому віці, коли народжувати пора, бо буде пізно. Свекруха говорила їй, щоб вона не затягувала з цим ділом. Тридцять три роки, як-не-як. Але Оксана була не готова до всіх цих клопотів з дітьми. Їй хотілося жити лише для себе і брати від життя максимум. 

Та, на наш подив, Оксана раптова завагітніла. Звісно, всі дуже зраділи цій новині. Навіть мої діти з нетерпінням чекали на появу двоюрідного брата чи сестри.

 

Якось, гуляли парком, я зустріла давню подругу, яка ошелешила мене словами

Що там твоя свекруха, вже готова до появи справжнього внука? 

Тобто? — здивувалася я. 

Ну так як, ти не знала, що внуки від рідної дочки завжди ближче батькам чоловіка.— пояснила вона.

Я геть не згідна з цим. Не можу зрозуміти, яка різниця діти сина чи дочки?  Невже син стає чужим батькам, коли я донька. Нісенітниця якась…Та слова моєї подруги чомусь не дають мені спокою….

Оцініть статтю
To-Day
“Несправжні” онуки моєї свекрухи