Зранку відпровадила чоловіка на роботу, а він більше ніколи не прийшов

Ярина проснулася від ніжного поцілунку чоловіка. Він сьогодні став набагато раніше, ніж зазвичай і похапцем збирався на роботу. Дружина з просоння запитала: “Андрію, ти куди так рано поспішаєш?”.

— Спи-спи, кохана! Мені терміново треба на роботу, сьогодні нам мають поставити нові запчастини до автомобілів.

— Так в таку ранню годину ще ніхто не працює!

— Ми домовилися, що нам доставлять швидше. Все, Яринко, я біжу на роботу, а то, або я зараз запізнюся, або Єву розбудимо!

— Якби це було можливо, вона спить міцним сном. Не дарма вихователька її дитячого садка з ними багато гуляє, та ще й післяобідній сон скоротила, щоб діти більше на свіжому повітрі бували! Дивись, вона скоро стане схожою на африканку.

— Ага, і волосся посвітліло!

—Та ні-ні, вони ж просто вигоріли на сонці!

З якою любов’ю та ніжністю вони стояли над ліжечком донечки і спостерігали за нею. Єва спала таким тихим і спокійним сном, а голівонька трохи сповзла з подушки. Вони тихенько спустиль на кухню, Ярина запропонувала приготувати чоловікові сніданок, але Андрій відмовився їсти, на годиннику лише пів шостої ранку. Ярина, як турботлива дружина, приготувала чоловікові сніданок зі собою: налила в термос ароматну каву, а в контейнер поклала сендвічі для нього і його колеги. А також поклала у сумку курячі котлети, бо не знала чи матиме змогу її коханий пообідати.  А ще вона дуже переживала за здоров’я Андрія. 

— Ти що мене в навколосвітню подорож відправляєш, навіщо стільки всього? – з усмішкою на лиці сказав він дружині. 

— Ти ж сьогодні будеш загружений роботою по вуха

— Можливо,якщо все піде, як по маслу, то я додому прийду десь о четвертій годині!

Щось у словах чоловіка викликало у Ярини страшенне хвилювання. Звісно, вона зберігала внутрішній спокій, щоб чоловік раптом чогось не запідозрив. Вона старалася відгати від себе ці чорні думки. Андрій ще раз зайшов до кімнати донечки, він ніяк не міг намилуватися цією крихіткою, а після цього підійшов до дружини, міцно обійняв її і ніжно поцілував  

— Буду намагатися звільнитися чим швидше аби погратися з Євою. Я так мало часу з нею проводжу, як не робота, то вдома з’являються невідкладні справи по господарству. Скоро забуде, як рідний батько виглядає.

— Супер, можемо також всі разом відправитися на шопінг. Скоро свята, треба дещо купити. – відповіла чоловікові Ярина. 

— А ще потрібно купити нове покривало на диван, а то наше вже таке знищене. А ще, варто подивитися на новий посуд, думаю, його треба трохи оновити. 

— Погоджуюсь! Я вже дочекатися не можу, приїжджай якнайшвидше!

Та, звісно, що приїду! Куди я дінуся?! 

Андрій вже був на порозі, як раптом вирішив оглянути все навкруги та перевірити, чи він взяв документи та їжу. 

— Сонечко, приготуєш мені на вечерю картопляне пюре і борщик? 

— З радістю! Що ж ти ніяк вийти не можеш, ти ж поспішав..

Чоловік поїхав на роботу, а Ярина собі місця не знаходила. Щось викликало в неї тривогу. Ближче до обіду задзвонив телефон, це був керівник Андрія – Богдан Олександрович. Ярини взяла трубку і по голосу цього чоловіка зрозуміла, що щось не так. І тут вона почула, що її чоловік потрапив у жахливу ДТП. В Ярини від почутого підкосилися ноги і вона впада без тями додолу. 

Отямившись, Ярина помітила, що знаходиться  у кареті швидкої допомоги

Можемо їхати до лікарні, Іване. Вона прийшла до себе.

— Ні, ні, ні! Яка лікарня! Мені туди не можна. Мій чоловік в халепі, а донечка сама вдома. Ану везіть мене назад!

Ви геть здуріли! Вам в ніякому випадку не можна додому! У вас серйозні проблеми зі серцем. Ми повинні полежати тиждень часу в лікарні, щоб налагодити своє самопочуття. Це не жарти, чи ви хочете, щоб  дитина залишилася сир0тою? 

— Та вона вже сир0та…

— Якщо ще й ви будете капризувати і не ляжете в лікарні, то вона стане круглою сир0тою. 

Ярина знову знепритомніла.

Перед похороном Ярину з лікарні приїхала забрати її сестра з донькою. Лікар повідомив, що не може виписати жінку, бо стан її ще доволі важкий. В Ярини відняло мову, вона тільки благаючим поглядом дивилася на лікаря. З її очей виступали сльози.

— Хто ви хворій? – запитав лікар Софію.

Я її рідна сестра.

— Я згоден відпустити сестру, але тільки під вашу відповідальність. Також я попрошу, щоб з вами поїхала медсестра. І, будь ласка, після похорону хвору обов’язково привезіть назад. 

— Дякую вам. Все буде зроблено.

Софія все зробила, як просив лікар. Наступного ранку Ярину знову прийшли провідати сестра з донькою. 

— Привіт, матусь. Ми порадилися з тіткою Софією і вирішила, щоб в квартирі треба залишити все, як було, коли татко ще був живий. 

— Давайте так: нехай перші два-три роки так і буде. А потім глянемо. Якщо матимете змогу ви з Софією допомогти, то я буду рада, а як ні, то ображатися не подумаю! Мені треба звикати до того, що я тепер одна!

Оцініть статтю
To-Day
Зранку відпровадила чоловіка на роботу, а він більше ніколи не прийшов