Все своє життя я ненавиділа і соромилася рідної мами

Мене звати Оля, а мою маму звали Валентина. У моєї неньки був жахливий  шрам на все лице. Через це я дуже соромилася мами і старалася не виходити з нею в люди. 

Моя мама працювала кухарем в школі, але я завжди робила вигляд, що це не моя мама, а якась чужа жіночка. Але, одного разу, моя мама зайшла у мій клас і всі однокласники взнали, яке потворне у моєї мами обличчя. А я знову вдала, що не знаю, хто це.   

Прийшовши додому після уроків, я влаштувала їй істерику щодо цієї ситуації. 

— Навіщо ти прийшла до мене в клас? Навіщо позориш мене перед друзями? Я думала, що зі сорому згорю через тебе! 

Мама у відповідь промовчала. Після цього наші стосунки зіпсувалися. Я постійно сварилася і ображала маму. Мені було абсолютно все одно, що вона відчуває, що їй боляче і прикро від того, що я так з нею поводжуся. Я була егоїсткою. 

Закінчивши школу я вступила в університет і паралельно влаштувалася на роботу. Було важко, але мені хотілося виїхати геть з України. Зрештою, я здійснила свою мрію. Поїхала в Італію і знайшла там хорошу роботу. З часом одружилася, купила будинок, народила дітей. Я була неймовірна щаслива.  

Згодом до мене приїхала моя мама. Коли її побачили мої діти, то почали насміхатися з неї. Я не впустила маму на поріг свого будинку і вигнала геть. 

— Вибач, донечко. Я, скоріш за все, помилилася адресою. 

Сказавши це, моя мама гримнула дверима і пішла. 

Через три місяці була зустріч випускників. Мене також запросили і я вирішила приїхати.  

Після посиденьок з однокласниками, я заїхала в будинок у якому минуло моє дитинство

Сусіди повідомили мені, що моя мама померла тиждень тому.

Я зовсім не засмутилася, коли довідалася про це. Одна з подруг мами, тітка Стефа, віддала мені лист, який написала мені моя ненька.  

«Привіт, моя найдорожча у світі, кровинко! Мої думки постійно зайняті тобою, я дуже сумую за тобою. Нещодавно, я довідалася, що ти приїдеш на зустріч однокласників. Але я останнім часом сильно занедужала, тому не знаю, чи дочекаюсь тебе.

Мені дуже прикро, що ти соромилася мене, коли була дитиною. Я розповів тобі всю правду: ти була ще зовсім маленькою  іна тебе хотів напасти злий пес, а я миттєво зреагувала і захистила тебе, після цього у мене залишився шрам на все життя. Я рада, що ти виросла красунею, без дефектів у зовнішності. Пам’ятай, я завжди тебе дуже сильно любила

Дочитавши лист, сльози ринули з моїх очей. Мені стало соромно за свою поведінку. Я, навіть, не можу попросити пробачення у людини, яка так багато зробила для мене. Смерть забрала її у мене.  

Мені дуже прикро, що я так погано ставилася до рідної мами. На жаль, зараз вже пізно щось виправити.

Оцініть статтю
To-Day
Все своє життя я ненавиділа і соромилася рідної мами