Приїхали до свекра на день народження, а нас проігнорували та виставили за двері

На день народження свекра ми відправилися з дітьми самі, бо чоловіка відправили у термінове відрядження. Поїхали ми електричкою. Я завчасно попередила Романа Ігоровича, щоб зустрів нас на вокзалі о другій годині дня. Коли ми приїхали, нас чекала неприємність – сильний дощ. Ми мали надію, що зараз свекор нас на машині завезе додому. Але ми помилилися. На вокзалі нас ніхто не зустрів. Батьки чоловіка жили далеко від вокзалу, а я сама з двома дітьми і важкими пакунками. Почала телефонувати до Романа Ігоровича, але він поза зоною досяжності. Вирішила подзвонити до чоловік, але він вибив, певно на діловій зустрічі. 

Ситуація жахлива: діти вередують, хочуть їсти і в туалет, змерзли та й дуже за дідом скучили. А дощ далі ллє, як з відра. 

От халепа! 

Іншого виходу, як викликати таксі, не було. Але свекор жив в такій глушині, що найближче таксі довелося замовляти з сусіднього місто. Вийшла у мене золота поїздка, але що зробити? Не будемо мокнути під дощем. Ще б якщо я сама була, без дітей та пакунків, то пішла б пішки, що там пройти тих три-чотири кілометри? Але з малюками я на таке не наважилася.  

Ми годину чекали на таксі. В мене вже була думка, все кинути і повернутися додому, але моя совість прокинулась і нагадала, що так вчиняти не гарно, на нас там чекають. 

Тільки-но ми зайшли до хати, а Роман Ігорович з порога говорить: 

То ви? Доїхали нормально? 

Та ми дві години в таку зливу на вокзалі стояли. На таксі всі гроші віддали! 

Ви таксі замовляли? —лукаво запитав свекор.

Надворі стояли авто інших гостей. Так прикро і неприємно стало від того, що нікому на думку не спало зустріти жінку з двома маленькими дітьми. Ще й в таку противну погоду.

Я телефонувала до вас, але ви були поза зоною... — заявила я.

Та, певно батарея сіла… — шукав виправдання свекор. 

Але ж я попередила, що приїду. 

Ой,знаєш вік такий – пам’ять вже не та. Забув…

Ось так і закінчилася наша бесіда. Роман Ігорович обернувся і пішов до гостей випити сто грам за своє здоров’я. Він просто проігнорував нас. Та й ще на очах моїх дітей почав обіймати і цілувати внуків сестри чоловіка. 

Мені було так образно. Я залишила подарунок в коридорі, розвернулася, гримнула дверима, викликала таксі і ми разом з дітьми поїхали додому. 

Коли ми приїхали до нашого будинку, роздався телефонний дзвінок, це дзвонив свекор, але я вирішила проігнорувати його.

Оцініть статтю
To-Day
Приїхали до свекра на день народження, а нас проігнорували та виставили за двері