З перших днів свекруха незлюбила невістку, а тепер потребує її допомоги

Нещодавно в нашому будинку поселилось молоде подружжя. 

Звати їх Остап і Мирослава. Переїхали вони сюди одразу після весілля. Цю квартиру купили батьки Остапа та поки не стали оформлювати квартиру на сина.

Зоя Михайлівна на себе квартиру записала, а невістку відмовилася прописувати. А хто знає, що буде? Можуть не ладнати, розлучитися, а вона потім ще й квартиру в сина відсудить. 

Мирослава була хорошою дівчиною: вихована, завжди усміхнена, чесна та добродушна. Та свекруха невзлюбила її. Всіх переконувала, що за невісткою потрібно наглядати, особливо, коли син у відрядження їде. 

Новоспечене подружжя жило чудово. Разом гуляли біля дитячого майданчика і милувалися сусідськими дітьми. Певно, мріяли про свого. 

Мирослава завжди зустрічала чоловіка смачною домашньою їжею, а Остап завжди додому вчасно приходить і приносив, як не квіти, так свіжу тістечка з улюбленої кондитерської дружини.

Та єдиним каменем спотикання у їхньому безхмарному житті була свекруха. Ніяк не могла заспокоїтися. Шукала якісь причини аби дістати Мирославу. Скандаліста Зоя Михайлівна була ще та. Її крики було чути аж на останній поверх будинку. 

Одного разу Остап на роботі потрапив у халепу. Впав з висоти і отримав серйозний перелом ноги. Чоловіка поклали в лікарню. Там він пробув більше місяця. А Мирославу, як вітром здуло. Ми думали, що вона з коханим у лікарні, але виявилося, що Зоя Михайлівна вигнала дівчину з квартири. Вона сама про це розповіла, ще й додала, що лікарі не знають чи зможе Остап стати на ноги, а невістка точно не захоче з інвалідом жити. Сусіди тільки розводили руками. Не хотіли пхати ніс в чужі справи. 

Згодом Остап одужав і повернувся додому, а за ним і Мирослава. 

Два тижні потому я зустріла Зою Михайлівну біля будинку. Виглядала вона зле: вся бліда, змарніла, ледь на ногах стояла. Вона зізналася, що її турбує біль в серці, але в лікарню на обстеження не хоче йти – боїться. 

Через декілька днів Зою Михайлівну забрали в лікарню з інсультом. 

Мені було шкода стареньку, тому я навідувала її. Вона зі сльозами на очах говорила, що їй та квартира даром не потрібна, що оформить її на сина і дасть невістці спокій, нехай тільки Господь Бог її помилує і подарує одужання. Вона так хоче додому. 

Інсульт дав свої ускладнення: їй відняло ліву сторону, тому лікарі прописали їй регулярні масажі. Чоловік Зої Михайлівни відмовився їх робити, у Остапа був завал на роботі через його довгу відсутність. Свекруха могла розраховувати лише на Мирославу, якій свого часу добре потріпала нерви. 

Зоя Михайлівна почала мене благати, щоб я переконала невістку приходити до неї та робити їй масажі. Я дала обіцянку старенькій, що перекажу її слова Мирославі, але вмовляти її не буду.Це їхнє діло, нехай самі у всьому розбираються. Та й Зоя Михайлівна сама винна, заслужила таке ставлення. Як то кажуть: око за око, зуб за зуб. 

Оцініть статтю
To-Day
З перших днів свекруха незлюбила невістку, а тепер потребує її допомоги