Я зробила усе аби виховати порядну дочку, тепер я хочу жити в своє задоволення

Людмила Василівна вискочила заміж у ранньому віці, їй ще 18-ти не було. Вона не дуже хотіла дітей, не знала, як себе з ними поводити.

Тому первісток з’явився в неї після тридцяти років. Народилася донечка. Чому все-таки наважилася народжувати? Сама неодноразово себе запитувала. Боялася того, що люди скажуть, що будуть її засуджувати. Тоді на тебе всі косо дивилися, якщо ти одружена з чоловіком, а дітей у вас немає. Хоч одна дитина, але мала бути. 

Кожен зустрічний намагався переконати Людмилу Василівну, що материнство це найкращий період життя. Який сенс життя без дітей? Треба було жити лише для цього. Це обов’язок кожної жінки – народити і виховати дитину. 

Терпіння Людмили тріснуло і вона наважилась народити донечку. 

Та теплі материнські почуття у неї не з’явилися і після народження дитини. Немовля здавалося їй не вродливим.

Плач і крики донечки просто дратували жінку. 

Не з’явилася любов до власної дитини і у шкільні роки. Навпаки, тільки проблеми додалися. 

Згодом донька побувала щасливу сім’ю, та від Людмили Василівни далі віяло холодом. Вона щиро намагалася полюбити дочку, але всі спроби були марними. 

Щоб не проводити часу з дитиною, вона займала себе різноманітними справами, у неї завжди були відмовки на прохання дочки погуляти чи погратися з нею.

Можливо, це прозвучить дуже черство, але я тішуся, коли мої батьки забирають внучку до себе в село.Цього моменту я чекаю найбільше. Тоді в мене з’являється більше часу для себе і своїх потреб. Ніколи не розуміла людей, які сумують за дітьми і хочуть аби вони швидше повернулися додому.—розповідає мені Людмила.

Незважаючи на це, Людмила Василівна, відповідально ставилася до виховання своєї доньки. 

Якщо вже народила дитину, то відповідай за неї. Вона докладала максимум зусиль, щоб зробити дитинство донечки щасливим. Готувала на сніданок її улюблені сирники, читала казки, малювала малюнки. 

Коли дитині виповнилася 10 років, то тато покинув сімю. Вони часто сварилися з Людмилою, він не міг більше цього терпіти і подав на розлучення. Донька залишилася з матір’ю. Батько майже не спілкувався з донькою. Але дівчинка все-одно виросла кмітливою, сміливою та доброю людиною. 

Проблем з донькою у матері не було. Вона зробила все необхідне аби виховати порядну дівчину. Допомогла здобути їй вищу освіту, всі свої кошти витрачала, щоб донька навчалася в престижному університеті країни. Справжню свободу Людмила відчула лише тоді, коли донька з’їхала від неї у свою власну квартиру. 

Тепер я можу спокійно розправити крила і відчути себе вільною. Вона більше не потребує моєї допомоги. Нарешті я можу жити, як захочу,отримуючи від життя максимум. 

Нещодавно донька вийшла заміж і неї з’явилися діти. Та зламати лід у їхніх стосунках не вдалося. Зять був в шоці, що матір настільки байдужа до рідної доньки. Людмила Василівна взагалі не цікавиться тим, як вони живуть. В гості не приходиться, рідко телефонує.

Людмила Василівна не бере це близько до серце, лише посміхаючись говорить: “Ніби й чоловік, а такі фокуси показує, що голова йде обертом. І бруд на мене виливав, і внуків забороняв бачити. А мені байдуже. Не хочуть спілкуватися та й не треба. Я й сама не горю таким бажання, тому це не приносить мені болю. З внуками я ніколи не сиділа. Мене всі називають нікчемною мамою і ще гіршою бабусею. Та мені начхати на думку інших.”

Якщо вони б потребували моєї допомоги, то подзвонили!”. З таким переконаннями Людмила Василівна живе все своє життя. Не турбують її, значить все у них чудово. 

Дівчина зовсім часу не має. Всю увагу вона приділяє чоловіку і вихованню дітей, тому для мами її просто не вистачає. Та Людмила Михайлівна не переживає щодо цього. 

От так і розійшлися шляхи мами і доньки. Людмила зайнята своїм садом на дачі та котами, а донька домашніми клопотами. 

Не варто засуджувати Людмилу Василівну, говорити, що вона погана мама, адже вона виховала чудову доньку з хорошими манерами та блискучою репутацією.

Оцініть статтю
To-Day
Я зробила усе аби виховати порядну дочку, тепер я хочу жити в своє задоволення