“Не розумію, навіщо люди одружуються?” Мені вже за 40, але я досі не заміжня

Мене звати Марина, мені трохи більше сорока років. Я досі незаміжня ніколи не була пов’язана узами шлюбу. І я зовсім не скромна дівчинка чи пацанка. В мене є свій салон краси, окрема квартира і я ніколи не шукала чоловіка, схожого, як дві краплі води на мого тата, у мене все нормально з психікою.

Не думайте, що я вимагала своїх обранців бути ідеальними. Скоріше,  було з точністю навпаки. Це вони дорікали мені, старалися змінити мене  і маніпулювали мною. Але я їхні наміри зразу розкусила. 

Завжди, коли ми з’їжджалися жити з моїм черговим кавалером розгортався аналогічний сценарій. Кожного разу одне і те саме. Я старалася навести затишок і порядок в нашому новому житлі, переставляла меблі, купляла нові фіранки на вікна та скатертини на стіл, нову постіль, посуд і тд. Але мої кохані палець об палець не вдарили, щоб мені допомогти. Було враження, що мені одній це потрібно, ніби я лише для себе старалась.

Я завжди докладала максимум зусиль аби чоловіку біля мене було комфортно. 

Готувала  завжди сніданок, обід, вечерю. Переглядала багато відео рецептів, навіть навчилася готувати фірмовий борщ моєї мами, та вічно було щось не так: то пересолила, то недосилала, та забагато начинки у варениках, то замало, то сметану не таку купила…

Варто сказати, що я кіноман і обожнюю ходити в кінотеатри на світові прем’єри. Але нам ніколи не вдавалося з моїми обранцями разом переглянути новий фільм. Бо, як не футбол, то риболовля, як не риболовля, то футбол. Та й ще починалися оці кпини: “Як ти можеш дивитися ці голівудські соплі, зараз ніхто нормальних фільмів не знімає!”.

Я старалася, як в тих романтичних фільмах, зустріти чоловіка з роботи з вечерею на столі, порядком та затишком вдома, розмовами про все на світі. Та завжди роздається телефонний дзвінок з повідомлення: “Люба, я затримаюсь на роботі, невідкладні справи”. А як приходять додому, то все романтика вже минула та й змучені вони, чим швидше спати лягти хочуть. Загалом тільки нерви псуються. 

А ще претензії висувають, що в жінок тої косметики забагато, валяються по всій квартирі.  А це нічого, що вони свої шкарпетки розкидають, де попало, а ми мовчки збираємо і перемо того ж вечора.

Після спільного співжиття з чоловіками, я зробила висновок, що вони не розуміють, що таке особистий простір.Особливо, вони не можуть збагнути, як ми можемо година ніжитися у ванній. Це ж нам потрібно, аби розслабитися та залишитися наодинці зі своїми думками. 

Ні-ні, я теж не ідеальна! В мене стільки недоліків, що поділити з Вами можу. Я просто ненавиджу мити посуд. Приступаю до цієї справи аж тоді, коли назбирається ціла раковина. От скажіть, навіщо ходити і капати мені на мізки, що я нечепура. Ну, не люблю цього та й все. І так всі домашні справи завжди мені на плечі падали.

Зустрічі з подругами та шопінг – це взагалі окрема історія. Чоловіки думають, що весь вільний час ми маємо присвячувати їм. У нас не повинно бути подруг та й гроші з ними ми всі розтрачуємо. А от чоловікам сходити на пиво з друзями- нормально. Майже кожного дня після роботи засідають в пабах. А коли їм зауваження зробити, то ображаються, як малі діти.

Був у мене досвід проживання на чужій території. Починається найцікавіше. “Ти, що в себе вдома?” , “Прийшла на все готове”.Ці репліки чуєш частіше, ніж “Я тебе кохаю”.

Через постійні докори, ти почуваєшся як не в своїй тарілці. 

До мене давно дійшло, що вчинки чоловіків розходяться з їхніми словами. 

Ніколи не знаєш, що від них очікувати. Сьогодні добрі  та милі, хоч до рани прикладай, а завтра злі  і нахмурені, ніби їм весь світ невгодив. Настрій змінюється швидше, чим погода.

Я зовсім не звертаю увагу на зовнішність людини. Головне, чи красива у неї душа. Я завжди приймала чоловік такими, як вони є. Для мене ніколи не було важливим, скільки заробляє чоловік. В мене свій бізнес, я сама можу купити собі все, що захочу. Та чоловіків дратує те, що ти заробляєш більше ніж, вони. Тому зазвичай чоловіки, які мали певні грошові труднощі тікали від мене.

Я розчарувалася в подружньому житті. 

В цьому немає ніяких плюсів. Можна жити і кайфувати, а не вбивати свої нервові клітини постійними сварками та претензіями, ревністю та недовірою. Чоловічої уваги та фізичного задоволення завжди вистачає і для цього не обов’язково йти з кимось до алтаря і узаконювати свої стосунки.

Оцініть статтю
To-Day
“Не розумію, навіщо люди одружуються?” Мені вже за 40, але я досі не заміжня