Захотілося мені в свої 55 років знайти собі коханого в Інтернеті: зрештою, я зрозуміла, що краще бути самій

Більше 10 років тому я розлучилася з чоловіком. Це було наше спільне рішення: все пройшло мирно і без лишніх нервів. Діти вже дорослі і кожен пішов своє дорогою. З подругами стало не цікаво спілкуватися. От і вирішила знайти собі чоловіка з яким щасливо проведу старість. Пошуки я почала в Інтернеті, бо де ще тепер знайомитися?

І от мені повезло познайомилася я з чоловіком, моїм однолітком. Домовилися зустрітися. 

Коли побачила його вживу, то він мені відразу не сподобався: схожий на п’яницю і цигарками від  за кілометр несе. Але подумала, що не гарно отак тікати. Всяке може бути, зовнішня оболонка оманлива, можливо поспілкувашись з ним моє перше враження зміниться. Та марно я надіялася. Тільки-но ми познайомилися, як він почав шукати генделик аби випити. Не довго думаючи, я придумала вагому причину і чимдуж побігла з цього побачення. 

Другим був чоловік трошки старший від мене.

З першого погляду здався дуже пристойним чоловіком. Але як відкрив рот – то нецензурна лексика так і линула. В мене аж вуха в’янули від таких слів. Словом кажучи, наша зустріч закінчилася швидко і без результатів. 

Третім моїм  кавалером став молодий чоловік, років на десять молодший від мене.Видно, що чоловік розумний та інтелігентний. Запросив мене на балет. Дорогою читав мені вірші і захоплювався моєю красою.

Та не давала мені спокою наша різниця у віці. Як-не-як аж 10 років. Ми чудово провели цей вечір. Та зранку я отримала від нього повідомлення, в якому йшлося про те, що я занадто перебираю чоловіками, що в моєму віці я маю радіти, коли чоловіки приділяють мені час та увагу. 

Який висновок я зробила з цієї ситуації? Краще вже бути самій, ніж з будь-ким.

Оцініть статтю
To-Day
Захотілося мені в свої 55 років знайти собі коханого в Інтернеті: зрештою, я зрозуміла, що краще бути самій